Демократичні цінності: загальні орієнтири

Що таке демократія?

Демократія (грец. demokratia — влада народу, від demos — народ і kratos — влада) розглядається фактично в трьох основних інтерпретаціях.

Перша інтерпретація: демократія подається й пояснюється як народовладдя. В історичному плані, як зазначалося вище, вважається, що демократія як влада народу виникла в Давній Греції (Іонії) і спиралася на відповідні, прогресивні на той час господарські й національні відносини.

Друга інтерпретація: демократія — це те, що пов’язане й характеризується відповідним державним влаштуванням, тобто визнання народу джерелом влади на принципах рівності і свободи. Пізніше, й особливо в ХХ–ХХІ століттях, демократію розуміють як владу більшості при дотриманні одночасно прав меншості, з одночасним верховенством закону, розподілом влади, виборністю основних органів держави, наявністю широких прав і свобод громадян.

Третя інтерпретація демократії має місце тоді, коли йдеться про колективну діяльність усіх громадян, їхні рівні права та обов’язки, скажімо, у партії, об’єднанні, групі тощо.

Термін «демократія» саме як соціальне явище можна пояснювати декількома основними значеннями, що мають прямий стосунок до її практичного функціонування (реалізації):

• демократія як влада народу, «правління народу, обране народом і для народу» (А. Лінкольн);
• демократія як форма устрою будь-якої організації, де існують рівноправні можливості щодо участі в організації й управлінні діяльності такої організації;
• демократія як ідеал суспільного устрою, що ґрунтується на таких цінностях, як свобода, рівність, справедливість, права людини, народний суверенітет;
• демократія як суспільно-політичний рух, народовладдя, здійснення демократичних цінностей та ідеалів.

У загальному вигляді сьогодні демократія — це суспільне самоврядування, яке здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь в обговоренні й вирішенні громадських справ за допомогою вільного вибору (голосування).

Важливо розуміти, що демократичність (рівень демократії) завжди є важливим критерієм зрілості будь-якого суспільства. Тобто демократію цілком справедливо називати органічною і виразною ознакою цивілізованості суспільства.

Із демократією нерозривно пов’язані такі соціальні цінності, як рівність, свобода, свобода слова, громадянські свободи, повага до людської гідності та ін. Саме ці цінності сьогодні ключові для розвитку європейських країн, зокрема й України.

Спільність європейських та українських цінностей

Європейський Союз починав своє існування більшою мірою як економічна організація. Проте від початку об’єднання засновники вели мову про необхідність закладення в його основу спільних європейських цінностей. Адже саме це є запорукою можливості існування такого роду об’єднання в майбутньому.

Варто відмітити, що в процесі становлення концепту «європейських цінностей» можна виділити кілька етапів формування: починаючи з античного періоду, на зміну якому прийшли епохи Середньовіччя, Ренесансу і Просвітництва, а далі етапи затвердження лібералізму та період першої половини ХХ століття. У результаті еволюційної послідовності цих етапів ми мали змогу говорити про європейські цінності на етапі створення Європейського Союзу.

Будучи динамічною категорією, «європейські цінності» на всіх цих етапах змінювали свій зміст відповідно до специфіки епохи. Тому сучасна система цінностей Європейського Союзу має являти собою своєрідну квінтесенцію цінностей попередніх етапів і ставати відображенням європейської ідентичності.

Шість базових цінностей Європейського Союзу — це світоглядні принципи сучасної демократії, а саме:

• повага до людської гідності як джерела всіх прав і свобод людини;
• свобода як можливість людини самостійно робити вибір та приймати рішення, які впливають на її життя чи життя суспільства;
• демократизм як відповідальність і прозорість дій влади, закони, що відображають інтереси суспільства, і врахування думки громадян під час ухвалення владою важливих рішень;
• рівність як відсутність будь-якої дискримінації за будь-якою ознакою;
• верховенство права як гарантія ухвалення рішень у державі відповідно до встановлених правил і процедур;
• повага до прав людини, включно з правами меншин, як визнання того, що всі люди народжуються вільними та рівними у своїх правах.

Ключові цінності європейської спільноти другої половини ХХ століття знайшли своє відображення також у головному гаслі Європейського Союзу — «Об’єднаний у різноманітті», — де відображається повага до розмаїття культур і традицій народів Європи.

Основні цінності Європейського Союзу зафіксовані в Лісабонському договорі, зокрема у статті другій цього Договору зазначено, що «Союз ґрунтується на цінностях поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та поваги до прав людини, включаючи права осіб, які належать до меншин. Ці цінності є спільними для держав-членів у суспільстві, де панують плюралізм, недискримінація, толерантність, справедливість, солідарність і рівність між жінками та чоловіками» 

У Хартії основних прав Європейського Союзу визначено, що він має існувати на засадах гідності (базові права на життя й фізичний та духовний захист особистості), свободи (свобода думки та віросповідань, захист свободи, безпеки і приватності), рівності (рівність можливостей, відсутність дискримінації, повага всіх різновидів різноманіття), солідарності (трудові права, охорона здоров’я та захист навколишнього середовища), поваги до прав громадян (політичні та громадянські права та свободи) та справедливості.

Варто відмітити, що, визнаючи цінності універсальними та деякою мірою абстрактними категоріями, європейські політики намагалися надати їм конкретики й можливості для вимірювання. Саме через це, визначаючи перелік ключових цінностей, було вирішено уникати частого згадування, наприклад, рівності та справедливості. Зокрема, рівність може бути представлена як рівні можливості та права всіх членів суспільства, а може являти собою так звану «зрівнялівку», тобто відсутність можливості та потенціалу до подальшого розвитку після досягнення відповідного рівня. Тоді як справедливість, являючи собою складну філософську категорію, може бути надмірно залежною від того, як її розуміє суб’єкт, що розподіляє блага.

Отже, сьогодні повага й дотримання демократичних цінностей дають змогу створити простір свободи, безпеки та правосуддя на засадах демократизму й верховенства права, ставлячи індивіда з його унікальною ідентичністю в центрі діяльності цього простору.

Наразі ми бачимо, що Україна демонструє світові прихильність до демократичних цінностей не словами, а справами. Кожен день боротьби української нації за виживання являє собою боротьбу за ключові демократичні цінності — свободу, гідність, верховенство права…